Не сумуй ти подруго моя,
Що життя так мчиться – стрімголов.
Ти недавно дівкою була,
Та твоя не згасла ще Любов.
Хоч роки минають, пам’ятай,
Ти для мене завжди: хоч-куди,
Не сумуй Світланко, не ридай.
Ми з тобою дівки назавжди,
Хай тебе кохає чоловік,
Навіть коли сліпнути почне.
Донечка хай радує повік,
Горе, хай домівку обмине,
І нехай завжди на твій поріг,
Прилітають анголи з Небес,
Щоб Господь життя твоє беріг.
Через всі спокуси щоб проніс.
Хочу я колись зустрітись знов.
Навіть хай, нам виповниться 100.
В цьому вірші вся моя любов,
З пам’яті нічого не пішло.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Проза : Он знал - Наталия Минаева Это одна из живых историй. Есть такие, что невозможно поверить в это. Может написно не совсем гладко. Не судите строго. Но я знаю эту боль, хотя эта история не из моей жизни. Она из жизни женщины. Каждой из нас. Может наш голос удержит юных от не своей любви. Может мы научим их ожидать чистоту и святость прекрасного чувства ЛЮБОВЬ.
